До недавнього часу працевлаштування особи з інвалідністю бізнесом розглядалось чимось середнім між обов’язком, якщо не вдається виконати норматив на працевлаштування, передбачений законодавством, та певним здобутком, якщо таке працевлаштування відбулось.
Мало хто думав про вигоду такого працевлаштування і розглядав осіб з інвалідністю як потенціал внутрішніх позитивних перетворень.
Україна станом на січень 2023р. має 2,7 мільйона осіб з інвалідністю, з яких переважна більшість - 2,5 мільйони – перебувають у працездатному віці. І ця цифра через наслідки війни буде лише збільшуватися.
Рано чи пізно практично весь бізнес України буде залучати осіб з інвалідністю, і наша задача сприяти умовам, за яких таке працевлаштування не тільки відповідає закону, але є вигідним для всіх.
Пропонуємо ознайомитися з нашим підходом до працевлаштування осіб з інвалідністю, а також з наявними в Україні практиками компаній, які розгледили у своїх працівниках з інвалідністю можливості для внутрішнього вдосконалення.
Орієнтовно 70 – 80 % усіх людей з інвалідністю здатні повноцінно працювати на рівні з іншими (переважна більшість осіб з інвалідністю, які не мають явних зовнішніх ознак інвалідності, мають ІІІ та ІІ групи). Інвалідність не обов’язково впливає на здібності та можливості конкретної людини.
Наприклад, неважливо, хто відповідає на телефонні дзвінки в службі технічної підтримки – чоловік на кріслі колісному чи дівчина зі зниженим зором, адже вони обоє однаково добре можуть виконувати цей вид роботи.
Організаційні питання щодо працевлаштування людей з інвалідністю можуть бути пов’язані з деякими труднощами підбору з урахуванням їхніх можливостей. Таким людям може знадобитися більша кількість перерв, гнучкий режим праці та відпочинку тощо.
Середній період адаптації до нового трудового колективу у людей без інвалідності, за даними різних досліджень, становить від декількох місяців до року. У людей з інвалідністю він може бути трохи довшим.
Індивідуальні особливості людей з інвалідністю можуть мати свою специфіку, так само як і особливості здорових людей без інвалідності. Дійсно, для таких осіб часто характерна низька стресостійкість і навіть невеликі труднощі в роботі можуть викликати в них паніку. Зрозуміло, за належної підтримки колег подібні ситуації відбуватимуться рідше, цьому просто треба приділити додаткову увагу. Також слід враховувати той факт, що колеги без інвалідності можуть відчувати незручність, співчуття та жалість. Усе це може змусити колектив уникати прямих контактів із новим співробітником, що, звичайно, дестабілізує саму людину з інвалідністю і погіршує соціально-психологічний клімат у компанії.
Орієнтовно 70 – 80 % усіх людей з інвалідністю здатні повноцінно працювати на рівні з іншими (переважна більшість осіб з інвалідністю, які не мають явних зовнішніх ознак інвалідності, мають ІІІ та ІІ групи). Інвалідність не обов’язково впливає на здібності та можливості конкретної людини.
Наприклад, неважливо, хто відповідає на телефонні дзвінки в службі технічної підтримки – чоловік на кріслі колісному чи дівчина зі зниженим зором, адже вони обоє однаково добре можуть виконувати цей вид роботи.
Організаційні питання щодо працевлаштування людей з інвалідністю можуть бути пов’язані з деякими труднощами підбору з урахуванням їхніх можливостей. Таким людям може знадобитися більша кількість перерв, гнучкий режим праці та відпочинку тощо.
Середній період адаптації до нового трудового колективу у людей без інвалідності, за даними різних досліджень, становить від декількох місяців до року. У людей з інвалідністю він може бути трохи довшим.
Індивідуальні особливості людей з інвалідністю можуть мати свою специфіку, так само як і особливості здорових людей без інвалідності. Дійсно, для таких осіб часто характерна низька стресостійкість і навіть невеликі труднощі в роботі можуть викликати в них паніку. Зрозуміло, за належної підтримки колег подібні ситуації відбуватимуться рідше, цьому просто треба приділити додаткову увагу. Також слід враховувати той факт, що колеги без інвалідності можуть відчувати незручність, співчуття та жалість. Усе це може змусити колектив уникати прямих контактів із новим співробітником, що, звичайно, дестабілізує саму людину з інвалідністю і погіршує соціально-психологічний клімат у компанії.
Роботодавці, які забезпечили виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та хочуть створити додаткові робочі місця для цієї категорії осіб, можуть претендувати на різні види підтримки:
Дотація на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Цільова позика на створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Фінансова допомога для створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Встановлення зменшеної ставки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану особу з інвалідністю.
Компенсації роботодавцям, які працевлаштували внутрішньо переміщених осіб, у тому числі з інвалідністю, визнаних в установленому порядку безробітними.
В Україні державними органами, уповноваженими на формування та реалізацію політики у сфері зайнятості осіб з інвалідністю є:
На міжнародному рівні діють:
В Україні державними органами, уповноваженими на формування та реалізацію політики у сфері зайнятості осіб з інвалідністю є:
На міжнародному рівні діють:
Наші спеціалісти допоможуть Вам у складних випадках!
Звертайтеся: