Ратифікована парламентом Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, що є частиною національного законодавства України, а також висловленні зауваження Комітету з прав людей з інвалідністю щодо необхідності впровадження політик, зокрема в частині недопущення дискримінації, відходу в практичній площині від медичних підходів до інвалідності, особливо це стосується проблематики працевлаштування таких людей, вимагають забезпечення підтримки осіб з інвалідністю в процесі працевлаштування та адаптації на робочому місці, навчання на робочому місці, створення інклюзивного робочого середовища, зокрема шляхом розумного пристосування.

Система соціального захисту осіб з інвалідністю в частині реалізації їхніх прав на працю закріплена Конституцією України і регулюється нормами Кодексу законів про працю України, законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», «Про охорону праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Базовим законом, який формує вітчизняну політику щодо забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю та вмістив більшість міжнародних норм і рекомендації в цій сфері, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який містить норми прямої дії:

• з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17);
• підприємства, установи й організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ст. 17);
• відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ст. 17);
• забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ст. 18);
• підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ст. 18);
• підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 18);
• особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома (ст. 18).

Разом з тим, Закон 4219-IХ, норми якого вступають в дію з 01.01.2026 року, розширює права та можливості людей з інвалідністю на працевлаштування і спрямований на створення рівних умов для всіх, хто може та хоче працювати.  Зокрема, законом передбачено право осіб з інвалідністю на:
- працю та зайнятість, що включає можливість вільно обирати роботу (службу) з урахуванням функціональних можливостей, професійної підготовки та інтересів;
- справедливі, сприятливі, безпечні та здорові умови праці (служби), зокрема рівні можливості та рівну плату за рівноцінну роботу (службу);
- представництво та захист своїх соціально-трудових прав організаціями профспілок;
- професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
- професійне навчання відповідно до здібностей, функціональних можливостей та з урахуванням потреб ринку праці;
- сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;
- просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);
- забезпечення розумного пристосування робочого місця;
- професійний розвиток;
- отримання соціальних послуг персонального асистента, супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації;
- збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

До 31 грудня 2025 року передбачено обов’язковий для виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю (4% для роботодавців з кількістю працюючих понад 25 осіб, одне робоче місце – для роботодавців з кількістю працюючих від 8 до 25 осіб). У разі невиконання зазначеного нормативу роботодавці (окрім установ та закладів, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів)  мають сплатити до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею (далі-АГС).

З 01 січня 2026 року АГС замінюються на внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідні зміні внесені Законом України від 15.01.2025 №4219-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон №4219) до Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». 

З 2026 року роботодавець  має вибір:
•    працевлаштувати осіб з інвалідністю, облаштувати їм (за потреби) робоче місце;
або ж
•    сплатити  внесок до фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, якщо працевлаштування осіб з інвалідністю неможливе (зокрема через високий ступінь виробничого ризику, або якщо підприємство не має можливості облаштувати доступне робоче середовище (пандуси, ліфти, техніка тощо).

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з 01 січня 2026 року теж змінився і встановлюється наступним чином:
- при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу за квартал  від 8 до 25 працівників -  в кількості одного робочого місця з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати;
- при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу за квартал  більше 25 працівників  - 4 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати;
- для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними - 2 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати. 

До нормативу не додаються посади з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Виконання роботодавцем обов’язку щодо нормативу може здійснюватися також шляхом працевлаштування особи з інвалідністю на умовах стажування.

Платниками внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить 8 і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого цією статтею. 

На період дії воєнного стану в Україні та до останнього числа останнього місяця кварталу, в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано, розмір внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється на рівні 50 відсотків розміру, визначеного статтею 18^-2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Не є платниками внеску:
- роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить менше восьми працівників;
- роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
- дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.

Розмір внеску обраховується платником самостійно. 

Формула для розрахунку внеску виглядає як  добуток таких показників:
40 відсотків середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника; 
кількість місяців у кварталі;
різниця між встановленим нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і середньообліковою кількістю штатних працівників - осіб з інвалідністю за квартал, які працевлаштовані роботодавцем (з урахуванням, що норматив вважатиметься виконаним лише якщо працівник з інвалідністю отримує зарплату не нижче мінімальної).

Важливо! Роботодавець має право зарахувати до виконання нормативу  забезпечення роботою осіб з інвалідністю першої групи  або осіб з інвалідністю другої групи з порушенням зору або психічними розладами у розрахунку одна працююча особа з інвалідністю за двох штатних працівників, тобто два робочих місця визначеного нормативу.

1. Самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
2. Виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації (ІПР), здійснювати для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування, створення належних санітарно-гігієнічних і безпечних умов праці тощо.
3. Подавати до Державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (за формою звітності № 3-ПН), та про попит на робочу силу (вакансії).
4. Працевлаштовувати осіб з інвалідністю відповідно до законодавчо встановленого нормативу.  
5. Повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду України про працевлаштування осіб з інвалідністю.
6. Виконувати рекомендації, що зазначені в довідці до акту огляду МСЕК, рішенні ЕКОПФО та в індивідуальній програмі реабілітації.
7. Організувати у випадках, передбачених законодавством, навчання, перекваліфікацію і працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
8. Забезпечувати дотримання трудових прав і гарантій, передбачених законодавством  для осіб з інвалідністю.
9. Нести відповідальність у випадку недотримання трудових прав і гарантій, передбачених законодавством для осіб з інвалідністю.
10. Самостійно розраховувати та сплачувати АГС, а з 01 січня 2026 року своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок до територіального органу Пенсійного фонду України за основним місцем обліку платника внеску.
11. Вести первинні облікові документи для визначення кількісного складу працівників, документи, пов’язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати (винагороди), документи про нарахування, обчислення та сплату внеску і зберігати такі документи в порядку, передбаченому законодавством.
12. Допускати посадових осіб Пенсійного фонду України та його територіальних органів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати внеску,  надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки.
13. Подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску до територіального органу Пенсійного фонду України. 
14. Стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду України як платник внеску.

1. Самостійно здійснювати пошук персоналу з інвалідністю.
2. Звертатися до Державної служби зайнятості за підбором персоналу з інвалідністю.
3. Звертатися до Державної служби зайнятості за консультаціями з питань працевлаштування осіб з інвалідністю.
4. Безоплатно отримувати від Пенсійного фонду України та його територіальних органів в межах їхньої компетенції. інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на роботодавця щодо нарахування, обчислення та сплати внеску.
5. Безоплатно отримувати від Пенсійного фонду України та його територіальних органів  консультації та роз’яснення щодо прав і обов’язків роботодавця/платника внеску, порядку сплати внеску.
6. Оскаржувати у встановленому законом порядку рішення Пенсійного фонду України та його територіальних органів та дії, бездіяльність його посадових осіб.
7. Звертатися до державних інституцій за фінансовою допомогою, позиками, компенсаціями та дотаціями для працевлаштування осіб з інвалідністю.
8. Самостійно розраховувати та сплачувати АГС, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
9. Оскаржувати відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку нараховані АГС.
10. Сплачувати єдиний соціальний внесок у зменшеному розмірі.
11. Користуватися пільгами з оподаткування за наявності дозволу (тільки для підприємств, засновниками та власниками яких є громадські об’єднання осіб з інвалідністю).
12. Користуватися преференціями під час публічних закупівель (тільки для підприємств громадських об’єднань осіб з інвалідністю).
13. Користуватися альтернативними варіантами виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.
14. Набувати статусу підприємства/підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю за умови відповідності таким критеріям:
- рівень зайнятості осіб з інвалідністю становить не менше 50 відсотків середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць, або
- рівень зайнятості осіб з інвалідністю першої чи другої групи становить не менше 30 відсотків середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць;
- приміщення та робочі місця відповідають вимогам охорони та безпеки праці;
- приміщення та робочі місця є доступними для осіб з інвалідністю завдяки їх розумному пристосуванню, зокрема облаштуванню доступних санітарно-гігієнічних, побутових приміщень загального користування;
- забезпечення осіб з інвалідністю у разі потреби соціальною послугою персонального асистента, соціальною послугою соціального супроводу на робочому місці;
- розмір заробітної плати осіб з інвалідністю перевищує розмір мінімальної заробітної плати, за умови виконання місячної норми праці.
15. Підприємства/підприємці трудової інтеграції осіб з інвалідністю мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законодавства про податки і збори, на отримання поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансова допомога), позик, дотацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
16. Юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, у тому числі громадське об’єднання, чи фізична особа з метою сприяння професійній та соціальній реабілітації осіб з інвалідністю може заснувати підприємство захищеного працевлаштування, що здійснює некомерційну господарську діяльність, за умови відповідності таким критеріям:
- кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю першої та другої групи становить не менше 50 відсотків середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць, або
- кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю першої та другої групи з порушенням зору або психічними розладами становить не менше 30 відсотків середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць;
- приміщення та робочі місця відповідають вимогам охорони та безпеки праці;
- приміщення та робочі місця є доступними для осіб з інвалідністю завдяки їх розумному пристосуванню, зокрема облаштуванню доступних санітарно-гігієнічних, побутових приміщень загального користування та шляхів їх сполучення;
- осіб з інвалідністю забезпечено у разі потреби соціальною послугою персонального асистента, соціальною послугою соціального супроводу на робочому місці;
- доходи, отримані від діяльності підприємства, скеровуються виключно на забезпечення статутної діяльності підприємства;
- підприємство не має на меті отримання прибутку, а також не здійснює діяльність, пов’язану з виробництвом та реалізацією підакцизних товарів;
- розмір заробітної плати осіб з інвалідністю перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
17. Підприємства захищеного працевлаштування мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законодавства про податки і збори, на отримання поворотної та безповоротної фінансової допомоги.