За невиконання в 2025 році нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) застосовуватиме АГС за законодавством, яке діяло до введення в дію Закону 4219-ІХ. Тобто Фонд до 10 березня 2026 року в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності має визначити роботодавців, які не забезпечили виконання в 2025 році нормативу робочих місць, та надіслати їм розрахунок сум АГС, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Визначення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, відбувається в автоматизованому режимі на підставі даних, що надаються роботодавцем до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Зазначення недостовірних та/або помилкових даних у Податковому розрахунку впливає на розрахунок виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунок АГС, який отримує роботодавець від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

У 2026 році роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» (в редакції, яка діє до 31.12.2025),  повинні будуть сплатити АГС в розмірі:
- половини середньої річної заробітної плати штатного працівника (для роботодавців, у яких працює від 8 до 25осіб)  ;
- середньої річної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює від 16 до 25 осіб)  ;
- середньої річної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює від 26 осіб).

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. 

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації,  фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом .

Сплата АГС за 2025 рік має бути здійснена до відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем державної реєстрації роботодавців як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, до 15 квітня 2026 року .

Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 340 гривень) .

Протокол про адміністративне порушення за ст. 188-1 КУпАП складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до ст. 255 цього Кодексу), водночас саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку (ст. 221 КУпАП).

1) Обчислюємо показник середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві за рік (обчислюється, як сума середньооблікової чисельності штатних працівників за кожний місяць, що ділиться на кількість місяців).

Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у попередньому році становила: у січні – 11 осіб, у лютому – 11 осіб, у березні – 11 осіб, у квітні – 11 осіб, у травні – 11 осіб, у червні – 11 осіб, у липні – 11 осіб, у серпні – 11 осіб, у вересні – 11 осіб, у жовтні – 11 осіб, у листопаді – 11 осіб, у грудні – 11 осіб.

(11+11+11+11+11+11+11+11+11+11+11+11)/12 = 11

Отже, у звітному році середньооблікова чисельність штатних працівників за рік на підприємстві становить 11 осіб.

2) Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (обчислюється, як сума середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність за кожний місяць, що ділиться на кількість місяців)

У нашому прикладі особи з інвалідністю не працювали на підприємстві. Тобто показник буде дорівнювати 0 (нулю).

3) Розраховуємо кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Норматив складає 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення, одиниць.

Норматив для підприємства становить – 1 (одне) робоче місце.

4) Невиконання нормативу (обчислюється, як різниця між вимогою нормативу та середньообліковою чисельністю чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, що фактично працювали на підприємстві):

1 – 0 = 1

Отже, роботодавець за не працевлаштування 1 (однієї) особи з інвалідністю має сплатити адміністративно-господарські санкції.

5) Фонд оплати штатних працівників за рік – 762 243,57 гривень

6) Середня річна заробітна плата штатного працівника (обчислюється шляхом ділення фонду оплати штатних працівників за рік на середньооблікову чисельність штатних працівників за рік на підприємстві):

762 243,57 / 11 = 69 294,87 (грн)

7) Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (обчислюється шляхом множення середньої річної заробітної плати штатного працівника на кількість робочих місць, яку мав створити роботодавець у межах встановленого нормативу. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві).

69 294,87 / 2 = 34 647,44 (грн)

Отже, сума АГС, яку роботодавець повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, становитиме 34 647,44 гривень.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату сум АГС

(обчислюється, виходячи зі 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк)

Розглянемо на прикладі:

Роботодавець сплатив повністю суму АГС 20 квітня:

1) Кількість днів прострочки сплати становить (із 16 квітня до 20 квітня) 5 днів.

2) Облікова ставка НБУ станом на 20 квітня 2023 р. складала 25%.

3) Розраховуємо розмір пені за один день прострочки платежу:

120 % * 25 % / 365 днів / 100 = 0,08 %

34647,44 * 0,08 % = 27,72 (грн) – пеня за один день прострочки

27,72 * 5 = 138,6 (грн)

Отже, за 5 днів прострочення платежу роботодавець додатково має сплатити пеню в розмірі 138,6 гривень.

На підприємстві станом на 1 січня 2023 р. працевлаштовано 77 осіб, з яких 2 людини з інвалідністю.

Спершу визначаємо середньооблікову кількість штатних працівників за рік, склавши середньооблікову кількість штатних працівників за кожен місяць і розділивши її на 12.

Січень – 69, з них з інвалідністю – 1

Лютий – 70, з них з інвалідністю – 1

Березень – 70, з них з інвалідністю – 1

Квітень – 65, з них з інвалідністю – 1

Травень – 62, з них з інвалідністю – 0

Червень – 70, з них з інвалідністю – 2

Липень – 72, з них з інвалідністю – 2

Серпень – 73, з них з інвалідністю – 2

Вересень – 76, з них з інвалідністю – 2

Жовтень – 78, з них з інвалідністю – 2

Листопад – 78, з них з інвалідністю – 2

Грудень – 77, з них з інвалідністю – 2

69 + 70 + 70 + 65 + 62 + 70 + 72 + 73 + 76 + 78 + 78 + 77 = 860 / 12 = 71,66 = 72.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік складає 72 особи.

Так само розраховується середньооблікова кількість осіб з інвалідністю:

1 + 1 + 1 + 1 + 0 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2 = 1,5 = 2

Тепер визначаємо норматив: 72*4%=2,88=3 особи з інвалідністю.

Маємо невиконання нормативу по одній особі. Норматив – 3 особи з інвалідністю. Фактично працевлаштовано – 2 особи з інвалідністю. Невиконання нормативу: 3 – 2 = 1 особа з інвалідністю, за непрацевлаштування якої треба сплатити адміністративно-господарську санкцію.

 Для визначення суми АГС потрібно фонд оплати праці всіх штатних працівників за 2022 рік розділити на середньооблікову кількість штатних працівників. Ми отримаємо одну середньорічну заробітну плату одного працівника:

Фонд оплати праці: 7 796 844,16 гривень.

Середньооблікова кількість штатних працівників: 72 особи

7 796 844,16 грн / 72 = 108 289,50 гривень.

Отже, за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю треба сплатити до територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до 15 квітня 108 289,50 гривень.

Для розрахунку пені у випадку, коли роботодавець порушив термін сплати і оплатив адміністративно-господарську санкцію 28 квітня, потрібно виконати низку дій:

Спочатку визначаємо розмір пені за один день:

Облікова ставка НБУ станом на 28 квітня 2023 р. складала 25%.

120 % * 25 % / 365 днів / 100 = 0,08 %

108 289,50 * 0,08 % = 86,63 грн – пеня за один день

Із 16 квітня до 28 квітня – 13 днів прострочення.

86,63 * 13 = 1 126,19 гривень

Отже, крім самої адміністративно-господарської санкції, необхідно буде сплатити на рахунок територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ще і пеню в розмірі 1 126,19 гривень

1.3.5 Відповідальність роботодавця за несвоєчасну сплату внеску (з 01.01.2026 року)

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати внеску до роботодавця  застосовуються фінансові санкції.

Якщо роботодавець самостійного виявить несплачені або несвоєчасно сплачені суми внеску, то він зобов’язаний обчислити такі внески і сплатити їх з нарахуванням пені.

Суми внеску, несвоєчасно нараховані та/або не сплачені у встановлені законодавством строки (далі – недоїмка), стягуються з нарахуванням пені та із застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає платникам внеску через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України в електронній формі вимогу про сплату недоїмки.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник внеску зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені.

Оскарження вимоги про сплату недоїмки.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник внеску узгоджує її з територіальним органом Пенсійного фонду України шляхом оскарження вимоги про сплату недоїмки в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату недоїмки подається до територіального органу Пенсійного фонду України, який прийняв вимогу про сплату недоїмки, у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем її надходження платнику внеску.

Територіальний орган Пенсійного фонду України, який розглядає скаргу платника внеску, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника внеску поштою з повідомленням про вручення або надати платнику внеску під розписку. Керівник територіального органу Пенсійного фонду України (його заступник або уповноважена особа) може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та у письмовій формі повідомити про це платника внеску до закінчення 20-денного строку. 

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України (його заступника або уповноваженої особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження суми недоїмки встановлюється Пенсійним фондом України.

У разі якщо згоди з територіальним органом Пенсійного фонду України не досягнуто, платник внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного територіального органу Пенсійного фонду України або оскаржити вимогу до Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

У разі якщо платник внеску протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені в ній суми недоїмки, штрафів, нарахованої пені, не узгодив вимогу з територіальним органом Пенсійного фонду України в порядку адміністративного оскарження або судовому порядку чи не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Порядок обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами державної виконавчої служби визначається Пенсійним фондом України спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Вимога Пенсійного фонду України про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення суми недоїмки виконується органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника внеску або від органів державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник внеску має несплачені суми недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Територіальний орган Пенсійного фонду України накладає на платника внеску штрафи у таких розмірах:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) внеску - у розмірі 7 відсотків своєчасно не сплачених сум;
- за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником несвоєчасно нарахованого внеску - у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого внеску;
- за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування внеску - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пеня, передбачена цією статтею, нараховується з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального органу Пенсійного фонду України або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цією статтею, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цією статтею, підлягають сплаті платником внеску протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного рішення.

Зазначені суми зараховуються на рахунки, відкриті у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування внеску. Платник внеску у визначений цією частиною строк має право оскаржити таке рішення в адміністративному порядку або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду України, яким прийнято таке рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення Пенсійним фондом України або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов’язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Дія положень цієї статті щодо порядку, строків та процедури оскарження вимоги про сплату недоїмки поширюється також на процедуру оскарження рішень територіального органу Пенсійного фонду України про нарахування пені та/або застосування штрафів.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду України про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених цією статтею, є виконавчим документом.

У разі якщо платник внеску не сплатив зазначені в рішенні територіального органу Пенсійного фонду України про нарахування пені та/або застосування штрафів суми протягом 10 календарних днів з дня надходження відповідного рішення, а також не повідомив у зазначений строк територіальний орган Пенсійного фонду України про оскарження рішення, таке рішення надсилається в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби.

Суми штрафів та нарахованої пені за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати внеску стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Сплата внеску та звітність 

З 01.01.2026 року, згідно із змінами, внесеними Законом України 4219-ІХ, суми внеску обчислюються роботодавцями за звітний квартал. Тож базовий звітний період також дорівнює календарному кварталу.

Роботодавці подають звітність про нарахування і сплату внеску у строки, встановлені законом для подання звітності із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання такої звітності.

Законом України від 18 жовтня 2022 р. № 2682-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» скасовано необхідність:

• реєстрації роботодавців у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
• подання роботодавцями до територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звітів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю (Форма № 10-ПОІ).

Також цим Законом внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким надано право Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю отримувати від Пенсійного фонду інформацію з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про роботодавців та найманих працівників з інвалідністю з метою забезпечення контролю та виявлення ознак порушень законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, зазначеним Законом принципово змінено механізм контролю за виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Водночас статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачені нові норми, а саме: Пенсійний фонд України за погодженням із Міністерством соціальної політики України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

• про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
• про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
• необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Державною службою України з питань праці (далі - Держпраці) здійснюються перевірки виконання роботодавцем нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до Порядку контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"» від 31 січня 2007 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2023 р. № 553.

Згідно з цим Порядком Держпраці може здійснювати позапланові перевірки щодо виконання роботодавцем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, як за інформацією, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України, так і за дорученням Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єкта господарювання у зв’язку з виявленими системними порушеннями законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» видано наказ Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 р. № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901.

Цим документом визначено механізм надання роботодавцями центру зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування, у тому числі осіб з інвалідністю. Так, роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та / або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, зобов’язаний інформувати центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи – підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). Первинна інформація надається роботодавцем з метою інформування про наявність потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

Підприємства, установи та організації, фізичні особи, які використовують найману працю, повинні створювати безпечні й нешкідливі для здоров’я умови праці, вживати заходів щодо запобігання інвалідності та відновлення працездатності осіб з інвалідністю. У разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне пристосування робочих місць.

Чинним законодавством визначено, що терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї», а саме:

• розумне пристосування – це внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод;
• універсальний дизайн – це дизайн предметів, середовища, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю, де це необхідно.

Розумне пристосування робочого місця відрізняється від обов’язку забезпечити фізичну доступність робочого місця. Розумне пристосування робочого середовища передбачає забезпечення індивідуальних модифікацій, пристосувань і допоміжних засобів на робочому місці, які дозволяють особам з інвалідністю відповідати  вимогам на рівні з іншими.

Складовою обов’язку розумного пристосування робочого місця є забезпечення доступності місць працевлаштування, тому роботодавцям державного і приватного секторів потрібно створити необхідні умови для того, щоб мати чітку, доступну та вчасну процедуру вирішення потреб у розумному пристосуванні робочих місць.

Там, де індивідом або роботодавцем виявлені перешкоди для повноцінної інклюзії особи з інвалідністю, необхідно зробити такі кроки:

- відповідний роботодавець співпрацює з конкретним індивідом, щоб виявити перешкоди та узгодити потенційні рішення для їх усунення або уникнення (розумного пристосування робочого місця), враховуючи рекомендації МСЕК або ЕКОПФО, зазначені в ІПР, та рішення, якому віддає перевагу конкретна особа з інвалідністю;

- при цьому роботодавець зобов’язаний вжити зазначених заходів, якщо вони не накладають на нього непропорційного чи невиправданого тягаря.

Якщо ж заходи з розумного пристосування робочого місця особи з інвалідністю становлять для роботодавця непропорційний чи невиправданий тягар, то він може їх реалізувати повністю або узгодити з особою з інвалідністю інше рішення, яке не буде для нього мати зазначеного тягаря.

Відмова або небажання роботодавця виконувати вищезазначені кроки буде розглядатися як відмова у забезпеченні розумного пристосування робочого місця.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю відмова в розумному пристосуванні є однією з форм дискримінації.

Для того, щоб відповідати концепції розумного пристосування, заплановані зміни потрібно обговорювати із самою особою з інвалідністю. Обов’язок забезпечити розумне пристосування робочого місця починає застосовуватися з моменту отримання запиту на таке пристосування або з того моменту, коли така потреба стає очевидною.

Забезпечення доступності за допомогою універсального дизайну означає, що робочі місця є доступними для людей з інвалідністю. Це включає фізичну доступність до будівель, а також доступні технології, які забезпечують людям з інвалідністю доступ до робочого місця. Розумне пристосування – це індивідуальне пристосування, яке можуть вимагати люди з інвалідністю, щоб вони могли використовувати свої навички та таланти на повну силу.

Для забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю на законодавчому рівні визначено низку механізмів надання суб’єктам господарювання – як тим, які вже працевлаштували осіб зазначеної категорії, так і тим, які мають відповідний намір, – державної підтримки у вигляді різноманітної фінансової допомоги, пільг, дотацій, компенсацій та позик.

Ключовими документами в цьому контексті є:

• Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», стаття 20;
• Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», стаття 8;
• Закон України «Про зайнятість населення»;
• Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»;
• Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості (далі – Порядок № 1836);
• Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю (далі – Порядок № 893);
• Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що надійшли до державного бюджету;
• Порядок надання роботодавцям компенсації за працевлаштування зареєстрованих безробітних;
• Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця;
• Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб;
• Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на соціальний захист осіб з інвалідністю;
• Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця (набирає чинності з 1 січня 2024 року). 

Далі конкретно про кожен із видів підтримки.

Роботодавці, які забезпечили виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та хочуть створити додаткові робочі місця для цієї категорії осіб, можуть претендувати на різні види підтримки:

Дотація на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.

Умовою надання цієї дотації є нерозірвання з ініціативи роботодавця трудового договору протягом двох років із дня працевлаштування особи з інвалідністю у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема й шляхом реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи чи організації, скорочення чисельності працівників чи за угодою сторін. Крім того, законодавець встановив додаткові вимоги до роботодавців, визначені в пункті 4 Порядку № 1836.

Підставою надання дотації є договір між роботодавцем, територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та базовим центром зайнятості або філією регіонального центру зайнятості.

Її максимальний розмір визначено на рівні:

а) 40 мінімальних заробітних плат, якщо таке місце створюється шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання на наявному робочому місці або на наявній ділянці виробничої площі. Оскільки у 2023 році встановлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 6700 грн, то дотація не може перевищувати 268 000 гривень;

б) 100 мінімальних заробітних плат або максимум 670 000 грн, якщо робоче місце створюється шляхом встановлення основного і додаткового устаткування, технічного обладнання у зв’язку з неможливістю пристосування наявного робочого місця або наявної ділянки виробничої площі чи відсутністю місць і ділянок.

Компенсація фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю.

Роботодавець може отримати одноразову фінансову допомогу для облаштування  робочого місця для особи з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою.

Компенсація надається за придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця для особи з інвалідністю, перелік яких визначено в додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів № 893 від 22.08.2023р.

Компенсація виплачується в розмірі фактичних витрат роботодавця за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю, але не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання компенсації, для осіб з інвалідністю I групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи.

Цільова позика на створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Цільова позика є безвідсотковою і надається на підставі договору між Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та роботодавцем зі строком повернення до трьох років із дати отримання коштів на рахунок роботодавця, відкритий в органах Державної казначейської служби.

Робоче місце особи з інвалідністю вважається створеним, якщо на ньому працевлаштовано особу з інвалідністю, з якою в установленому законодавством порядку укладено трудовий договір.

Фінансова допомога для створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Потреба у створенні для особи з інвалідністю спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них установлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Розмір фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики визначається відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі наданих роботодавцем техніко-економічних обґрунтувань і кошторисів.

Відповідні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю не можуть бути скорочені протягом трьох років з дати завершення виконання умов договору про надання фінансової допомоги або цільової позики.

Крім того, підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, у разі працевлаштування осіб з інвалідністю мають право на встановлення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 8,41% визначеної бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю. Водночас за загальним правилом розмір єдиного внеску становить 22 % визначеної бази нарахування єдиного внеску. Тобто, якщо за працівника без інвалідності роботодавець, для прикладу, сплачує 3 000 грн єдиного внеску, то за рівних умов за працівника з інвалідністю потрібно сплатити 1 146,82 гривень.

Також для роботодавців, які виявили бажання працевлаштувати на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних, зокрема осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, на законодавчому рівні передбачено підтримку у вигляді компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску.

Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує строком не менше ніж на один рік осіб з інвалідністю, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсується 50 % фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного з інвалідністю. Загальна тривалість виплати компенсації становить шість місяців.

Також передбачено можливість отримання суб’єктами малого підприємництва, які працевлаштовують шляхом укладення трудового договору зареєстрованих безробітних з інвалідністю строком не менше ніж на два роки на новостворені робочі місця, компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного з інвалідністю. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних двох років. До прикладу, в 2021 році за рахунок вищезазначених компенсацій працевлаштовано 180 осіб з інвалідністю.

Насамкінець роботодавці, які виявили бажання працевлаштувати внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), у тому числі з інвалідністю, визнаних в установленому порядку безробітними, можуть розраховувати на такі компенсації:

-           витрат роботодавця на оплату праці (але не вище двох розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом, або обчисленої з неї відповідної суми в разі, коли особа працювала неповний місяць) за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних із числа ВПО на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

Цей вид компенсації за працевлаштованих зареєстрованих безробітних із числа ВПО з інвалідністю проводиться за кожен непарний місяць роботи протягом двох років, але не більше ніж за 12 календарних місяців. Зазначені витрати включають основну та додаткову заробітну плату та суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.

Компенсація витрат роботодавця на оплату праці здійснюється на підставі договору між центром зайнятості, роботодавцем та територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю).

Фінансування заходів сприяння зайнятості ВПО з інвалідністю здійснюється в межах коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа ВПО за направленням центру зайнятості.

Резюмуючи, можемо сказати, що роботодавці, які спрямовують зусилля на працевлаштування осіб з інвалідністю, за умови виконання відповідних вимог законодавства можуть розраховувати на різні види фінансової підтримки як на етапі, що передує забезпеченню зайнятості осіб зазначеної категорії, так і в рамках роботи працівників з інвалідністю.