Для отримання максимально повного уявлення про претендента, зокрема з інвалідністю, та визначення рівня його відповідності вакансії можна застосувати такі заходи, як співбесіда чи тестування.

Щоб гарантувати, що всі кандидати з обмеженими можливостями будуть включені в процес подання заявки на працевлаштування, співбесіди та тести повинні бути доступними, а за потреби мають бути запропоновані розумні коригування.

За результатами їх проведення можна отримати відомості не лише стосовно професійних здібностей, а й щодо потреб людини, зумовлених її інвалідністю, для подальшої організації робочого процесу і середовища.

Із метою з’ясування відповідних потреб підійдуть запитання Вашингтонської групи з їх адаптацією з урахуванням мети проведення співбесіди/тестування.

• Чи важко Вам бачити навіть в окулярах?
• Чи важко Вам чути навіть тоді, коли Ви користуєтеся слуховим апаратом?
• Чи важко Вам ходити або підніматися сходами?
• Чи важко Вам пригадувати або концентруватися?
• Чи складно Вам комунікувати своєю звичайною (звичною) мовою, наприклад, розуміти або зробити так, щоб розуміли Вас?
• Якщо у Вас є певні труднощі, які умови Вам має бути забезпечено для комфорту та належного виконання трудових обов’язків?

 У разі проведення співбесіди/тестування з людиною з інвалідністю має бути забезпечено умови доступності, якщо претендент їх потребує, які, окрім іншого, передбачають:

• можливість проведення відповідних заходів офлайн чи онлайн (засобом телефонної розмови або під час письмового спілкування через електронну пошту чи месенджери тощо);
• у разі проведення тестування з використанням веб-ресурсу, потрібно забезпечити його відповідність вимогам ДСТУ EN 301549 «Інформаційні технології. Вимоги щодо доступності продуктів та послуг ІКТ» або скористатися альтернативним способом;
• наявність умов фізичної доступності в приміщенні проведення співбесіди/тестування (тут варто орієнтуватися на ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд»);
• інформаційну доступність:
• виготовлення брошур, листівок, тестів тощо (у разі їх використання) збільшеним шрифтом, із дотримання вимог щодо контрастності фону й тексту, ,або шрифтом Брайля для забезпечення їх доступності для осіб з порушеннями зору;
• забезпечення доступності інформації, яка подається в електронному форматі, зокрема її придатності для зчитування з екранів (ДСТУ EN 301549 «Інформаційні технології. Вимоги щодо доступності продуктів та послуг ІКТ»);
• забезпечення використання жестової мови в разі спілкування з людиною з порушеннями слуху, яка нею володіє;
• у разі проведення співбесіди/тестування з людиною із деякими тяжкими психічними чи інтелектуальними порушеннями питання потрібно формулювати максимально просто й зрозуміло.
• обізнаність залучених до проведення співбесіди/тестування осіб стосовно особливостей спілкування й поводження з людьми з інвалідністю.

Для прикладу:

«Де поставити робочий стіл зі стільцем?», замість «Як розташувати робочий стіл зі стільцем?».

«Що Ви хочете робити: підносити посуд чи розраховувати клієнтів на касі?», замість «Якому виду роботи Ви віддаєте перевагу?».

«Ось твій робочий стіл і стілець. Тут ти будеш працювати/складати/сортувати… Якщо тобі буде незручно, скажи про це… (кому саме).».

«Ти можеш підносити посуд. Якщо тобі важко, скажи про це... (кому саме).».

Орієнтовний перелік порад щодо комунікації та забезпечення умов доступності на роботі для людей з інвалідністю з найбільш поширеними видами порушень залежно від їх особливостей:

1. Для осіб із порушеннями опорно-рухового апарату:

• спілкування на рівні очей (за можливості);
• організація робочого місця з забезпеченням максимально комфортних умов для уникнення відчуття незручності в тілі або обмеження у вільному пересуванні;
• забезпечення доступності предметів та інформації (розташування на зручній висоті, у зручному місці тощо), необхідних працівнику з інвалідністю для виконання трудових обов’язків;
• зведення до мінімуму потреби переміщатися приміщенням, особливо якщо воно є архітектурно недоступним чи доступність часткова.

2. Для осіб з інтелектуальними та деякими тяжкими психічними порушеннями:

• спілкування простою мовою, короткими реченнями й максимально зрозумілими словами, повторення чи підсумовування сказаного, надання додаткового часу для роздумів;
• за можливості – надання інформації в різних форматах (звуковому, візуальному тощо);
• намагання формулювати запитання, починаючи з «хто», «що» і «де», замість «коли», «чому» і «як»;
• здійснення навчання виконанню трудових обов’язків;
• забезпечення комфортних умов роботи (оздоблення стін робочого приміщення спокійними кольорами, розташування меблів тощо), зведення до мінімуму візуальних та звукових сигналів у приміщені.

Дотримання цих рекомендацій дозволить пом’якшити властиві деяким людям з інтелектуальними та психічними порушеннями труднощі розуміння, знижені аналітичні можливості, чутливість до стресу, труднощі під час спілкування та розуміння, з концентрацією та запам’ятовуванням інформації.

3. Для осіб із порушеннями зору:

• чітке, лаконічне та зрозуміле донесення необхідної інформації;
• коментування дій та ситуації довкола;
• обмеження фізичного контакту виключно робочою необхідністю;
• зведення до мінімуму потреби переміщатися приміщенням, особливо якщо воно є архітектурно недоступним чи доступність часткова. У разі, якщо конкретний шлях руху використовується часто, потрібно забезпечити його безпечність і зручність.

4. Для осіб із порушеннями слуху:

• спілкування безпосередньо з людиною чіткою, зрозумілою мовою, без поспіху та в найбільш зручний для неї спосіб (жестова мова, спілкування з використанням засобів письма (на папері, через електронні пристрої тощо);
• обов’язкове написання інформації, яка містить цифри, спеціальну термінологію, адресу тощо, щоб вона була точно зрозумілою;
• залучення наставника з досконалим володінням жестовою мовою під час наставництва/підготовки/супроводу.

Про необхідність створення умов доступності для претендента з інвалідністю чи відсутність такої потреби варто поцікавитися в нього заздалегідь, тобто перед організацією відповідних заходів.