За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності.

У разі неможливості виконання працівником попередньої роботи, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до рекомендацій МСЕК/ ЕКОПФО.

За бажанням працівника з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 Кодексу законів про працю України).

Законодавство України передбачає систему пільг для працюючих осіб з інвалідністю.

Зокрема вони наділені такими правами:

1. 1. на неповний робочий день або неповний робочий тиждень;
   2. пільгові умови праці;
   3. довшу тривалість основної та додаткової відпусток;
   4. пільги в оподаткуванні тощо.

Також встановлено законодавче обмеження стосовно залучення працівників з інвалідністю до роботи в нічний час та до надурочних робіт без їхньої згоди та якщо це суперечить рекомендаціям МСЕК/ ЕКОПФО.

Деталізуючи перше із зазначених прав, необхідно зауважити, що за бажанням працівника з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Зменшення робочого часу може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи або зменшення кількості днів роботи протягом тижня чи одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.

Усе залежить від домовленості між роботодавцем і працівником.

Однак важливо враховувати, що окреслена зміна умов праці передбачає обов’язкове дотримання мінімальних державних гарантій щодо оплати праці.

Якщо ж зменшену тривалість робочого часу передбачено індивідуальною програмою реабілітації працівника з інвалідністю, то тоді це вже зобов’язання роботодавця створити такі умови.

За бажанням працівника з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 Кодексу законів про працю України).

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Працівники з інвалідністю, які після прийняття на роботу не відпрацювали перших 6 місяців, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи у відповідного роботодавця (пункт 2 частина сьома статті 10 Закону «Про відпустки»).

У другий та наступні роки роботи на підприємстві працівники з інвалідністю за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку у зручний для них час (частина 13 статті 10 Закону України «Про відпустки»).

Зазначене право реалізується працівниками з інвалідністю під час розробки графіка відпусток на відповідний рік. У разі відсутності затвердженого графіка відпусток відпустки надаються на підставі заяви працівника з інвалідністю.

Тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю складає такі періоди:

• • для осіб з інвалідністю I і II груп - 30 календарних днів;
  • для осіб з інвалідністю III групи - 26 календарних днів (частина сьома статті 6 Закону України «Про відпустки»).

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається працівникам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – працівникам з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки»).

У разі, якщо колективний договір встановлює додаткові відпустки, або працівник з інвалідністю має право на додаткові відпустки на інших підставах, то кількість днів додаткової відпустки додається до основної щорічної відпустки.

Оскільки тривалість відпустки встановлено з розрахунку на рік, то працівник з інвалідністю може за своїм бажанням розбити і використати її частинами протягом року.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (стаття 16-2 Закону України «Про відпустки»).

Крім того, як і всі інші працівники, працівники з інвалідністю можуть претендувати на неоплачувану відпустку за згодою сторін тривалістю не більше, ніж 15 днів на рік.

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

При переведенні за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (ст. 170 Кодексу законів про працю України).